Режими браузерів
Під час конкуренції між браузерами Internet Explorer і Netscape кожен розробник старався покращити свою програму для зміцнення позицій на ринку та привертання більше користувачів. Netscape 4 та IE4 погано підтримували веб-стандарти, тому наступна версія, IE5, мала не лише виправити помилки IE4, а й показати покращену підтримку CSS. Це було важливо також з політичних міркувань, оскільки компанія Майкрософт увійшла до групи W3C та почала сильно впливати на розвиток HTML та CSS.
Під час роботи над браузером IE5 розробники стикалися з несподіваною складністю. Різниця у відображенні сторінки в різних версіях браузера була настільки велика, що багато сайтів виявилися неробочими при перегляді в IE5. Ідея зробити кнопку для перемикання в режим сумісності прийшла лише у версії 8.0, тому розробники IE5 обрали інший шлях. Усі старі сторінки відображувались за старими правилами, а для включення режиму підтримки стандартів в код сторінки необхідно було додати елемент <!DOCTYPE> (доктайп).
Браузер IE5 під Mac став першим браузером, у якого з'явилися два режими відображення сторінок - режим сумісності та стандартний режим. Ця ідея сподобалася і поширилася серед розробників інших браузерів, тому подібні режими незабаром з'явилися в Mozilla, Safari та Opera. IE5 під Windows, а також старі браузери, наприклад Netscape 4, використовують лише режим сумісності.
Режим браузера для перегляду конкретної веб-сторінки встановлюється через елемент <!DOCTYPE>, який є обов'язковим згідно специфікації HTML та XHTML. Складності виникають через те, що доктайп не один, а відрізняється додатковими параметрами, що впливають на режим відображення сторінки.
Наразі виділяють три основних режими: стандартний, майже стандартний та режим сумісності. Детальніше про них наступного разу.